Це, напевно, найбільш зворушлива урочистість, без якої важко уявити шкільне життя...
Традиційно, на своїй останній лінійці випускники дякують вчителям, батькам, рідним і друзям. Але цього разу всі слова подяки були головно скеровані нашим захисникам, військовим парамедикам та волонтерам: людям, завдяки яким ми мали можливість провести цю скромну, але таку важливу і зворушливу для випускників подію. Останній дзвоник - це завершення історії під назвою «шкільне життя» і початок нової, вже майже дорослої глави. Щоразу, випускаючи своїх учнів, я запитую себе, чи достатньо ми їм дали знань, вмінь, чи заклали в їхні серця фундамент правильних життєвих орієнтирів та принципів? Цього року мені чи не вперше не довелося шукати відповіді на ці питання, адже мої учні, а також учні-випускники дев’ятих класів відмовилися від будь-яких квітів і приємностей. Натомість, зібрали кошти і закупили для військових парамедиків внутрішньокістковий доступ FAST 2, який вже мчить з Праги на передову, де, сподіваємось, врятує не одне життя. Вважаю це найвищим рівнем свідомості та патріотизму. Пишаюся, що ми змогли виховати справжніх Українців.
Немає коментарів:
Дописати коментар