У пам’ять про Голодомор 1932-1933 рр.

Пам’ять – нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини , і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами.
Багато трагедій пережив український народ , але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає . Чорне вороння зграями ширяло над селами, заціпенілими в тяжкому смертельному сні.
Щороку Україна прихиляє коліна перед мільйонами жертв Голодомору 1932-1933 років, перед тими страждальцями, могили яких розкидані по садках, балках, дворах, узбіччях доріг та на цвинтарях, де насипані великі могили або колективні. Воістену говорять колективний голод, колективний холод, біль і страждання, колективна смерть, вони й понині кровоточать у серцях тих, хто пережив страшні роки, а перед дістав таку можливість розповідати, свідчити, переконувати.
Лінійку провели учні 7-А класу разом з класним керівником Малай О.Р.
Деякі фото можна переглянути тут.