Єсть на світі доля, а хто її знає? Єсть на світі воля, а хто ж її має?

Нарешті настала весна. Рік за роком її прихід стає справжнім святом для всієї природи , коли все живе бурхливо відзначає своє нове народження. Так само і ми кожного року відзначаємо роковини геніального українського письменника Тараса Григоровича Шевченка. Його спадщині судилося пройти крізь віки і залишитися невмирущою і популярною. Хоча він прожив лише 47 років, з яких тільки дванадцять із половиною був вільною людиною, але залишив по собі поезії, прозу, листи, сотні картин і силу силенну малюнків. Його спадщина уже понад сто років викликає в людях почуття гордості і захоплення красою, своєю силою і народною мудрістю.
Учні нашої школи вже в котре мали можливість поринути в атмосферу того часу, коли жив і творив незабутній син українського народу. Але, певна річ, далеко не все сказано. Маленькі актори із 6 Б класу з допомогою класного керівника Дмитровської О.В. намагались донести до глядачів не тільки велику силу Кобзаревого слова, а й показати, що попри велику славу і визнання, Тарас Шевченко залишався нещасливою в особистому житті людиною. „Знаємо, що доля не дозволила поетові пережити повну, щасливу любов, а знаємо, яка глибока була в його душі потреба любити і бути коханим. Доля …казала йому бути бездомним цілий його вік…”
Далека і гірка була Тарасова любов,
Одвічні протилежності в житті,
Кружила заметіль навколо доль,
Заплуталось кохання в крижаній імлі.


Деякі фото можна переглянути тут.