«Такого ще земля не знала»

Вже в котре у нашій школі відбувається вшанування світлої пам’яті безневинно замучених голодом та політичними репресіями людей. Щороку в четверту п’ятницю листопада ми доторкаємось до тих трагічних сторінок історії, бо минуле завжди стукає в наші серця.
То був страшний навмисний злочин, такого ще земля не знала. Закрили Україні очі і душу міцно зав’язали. Сліпу пустили старцювати…

Ідеш по вулиці в селі – скрізь порожні хати.
Малі померли і старі, ні сестри, ні брата.
Дуже часто лежали мертві довго в хаті:
Уже черві заїдали, нікому ховати.
Котились сльози, немов полин,
Хліб цілував, мов всю родину,
Із церкви линув усюди дзвін,
На вісімдесяту роковину.
Вічна пам`ять чути всюди,
Дзвін до небес, немов летить,
Не забувайте прошу, вас, люди,
Тисячі свічок всюди горить.

Попелом лежать ці мільйони у нас під ногами. Гарячим пекучим попелом. І багатьом вже не дає спокою той спопелілий біль предків.
Фото лінійки та виховної години, організованими Дмитровською О. В. та Пелех М. Р., можна переглянути тут.